Внутрішня кредиторська заборгованість

Внутрішня кредиторська заборгованість характеризує найбільш короткостроковий вид запозичених коштів, які використовуються суб'єктами підприємництва і формуються саме за рахунок внутріш­ніх джерел.

Нарахування коштів за різними видами внутрішньої кредитор­ської заборгованості здійснюються суб'єктом підприємництва що­дня (по мірі здійснення поточних господарських операцій), а по­гашення зобов'язань за внутрішньою заборгованістю відбувається у визначені (встановлені) терміни в діапазоні до одного місяця. Оскільки з моменту нарахування кошти, що входять до складу вну­трішньої кредиторської заборгованості, вже не є власністю суб'єкта підприємництва, а лише використовуються ним до настання термі­ну погашення зобов'язань, то за своїм економічним змістом ці ко­шти є різновидом запозиченого капіталу. Як форма запозиченого капіталу, що використовується суб'єктом підприємництва у процесі своєї господарської діяльності, внутрішня кредиторська заборго­ваність характеризується такими основними особливостями:

1) внутрішня кредиторська заборгованість є для суб'єкта госпо­дарювання безплатним джерелом запозичених коштів, що ним вико­ристовуються. Як безплатне джерело формування загального капі­талу внутрішня кредиторська заборгованість забезпечує зниження вартості не тільки запозиченої його частини, але і усієї вартості ка­піталу. Чим вища в загальній сумі капіталу суб' єкта підприємництва частка внутрішньої кредиторської заборгованості, тим відповідно нижчим буде показник середньозваженої вартості його капіталу;

2) розмір внутрішньої кредиторської заборгованості, який роз­раховано у днях її обороту, впливає на тривалість фінансового ци­клу підприємства. Чим вище відносний розмір внутрішньої креди­торської заборгованості, тим менший обсяг коштів підприємству необхідно залучати для поточного фінансування своєї господар­ської діяльності.

3) сума внутрішньої кредиторської заборгованості, що формуєть­ся суб'єктом підприємництва, знаходиться в прямій залежності від обсягу його господарської діяльності, що в першу чергу характери­зується обсягами виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг). Із зростанням обсягів виробництва і реалізації продукції(робіт, по­слуг) зростають і витрати суб'єкта підприємництва, які входять до складу його внутрішньої кредиторської заборгованості, що, відпо­відно, призводить до збільшення загальної суми внутрішньої креди­торської заборгованості, і навпаки;

4) прогнозований розмір внутрішньої кредиторської заборгова­ності за більшістю видів носить лише оціночний характер. Це по- в' язано з тим, що розміри багатьох нарахувань, що входять до скла­ду внутрішньої кредиторської заборгованості,не піддаються точ­ному кількісному розрахунку в зв'язку з невизначеністю багатьох параметрів майбутньої господарської діяльності суб'єкта підприєм­ництва.

5) розмір внутрішньої кредиторської заборгованості за окремими її видами і по підприємству в цілому залежить від періодичності виплат (погашення зобов'язань) нарахованих коштів. Періодич­ність цих виплат регулюється державними нормативно-правовими актами, умовами контрактів з господарськими партнерами і лише незначна їхня частина - внутрішніми нормативами підприємства. Високий ступінь залежності від зовнішніх факторів періодичності
виплат (а відповідно і розмірів нарахувань) за окремими рахунками, що входить до складу внутрішньої кредиторської заборгованості, визначає низькі можливості щодо регулювання цього джерела запо­зичених коштів.

Управління внутрішньою кредиторською заборгованістю носить диференційований характер, що обумовлений її видами. Основни­ми видами внутрішньої кредиторської заборгованості згідно П(С) БО 2 «Баланс», що є об'єктами управління на підприємстві, є:

1) поточні зобов'язання із розрахунків з бюджетом, тобто забор­гованість суб'єкта господарювання за всіма видами платежів до бю­джету, включаючи податки з працівників цього суб'єкта;

2) поточні зобов'язання з позабюджетних платежів, тобто за­боргованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством;

3) поточні зобов'язання зі страхування, тобто сума заборгова­ності за відрахуваннями до пенсійного фонду, на соціальне страху­вання, страхування майна підприємства та індивідуальне страху­вання його працівників;

4) поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками, тобто заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), що пов'язана з розподілом прибутку щодо виплати дивідендів тощо і формування статутного (пайового) капіталу;

5) поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків, тобто забор­гованість суб'єкта підприємництва пов'язаним сторонам та креди­торська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків.

Основною метою управління внутрішньою кредиторською за­боргованістю підприємства є забезпечення своєчасного нарахуван­ня і виплати коштів, що входять до її складу.

З урахуванням даної мети формування та використання внутріш­ньої кредиторської заборгованості суб'єктами підприємництва здій­снюється за такими етапами:

• перший етап - аналіз внутрішньої кредиторської заборгова­ності підприємства в попередньому періоді. Основною метою ана­лізу є виявлення потенціалу формування запозичених коштів під­приємства за рахунок цього джерела. При проведені аналізу вивча­ються:

1) динаміка загальної суми внутрішньої кредиторської заборго-
ваності суб'єкта підприємництва в попередньому періоді, зміна її питомої ваги в загальному обсязі залученого запозиченого капіталу;

2) оборотність внутрішньої кредиторської заборгованості су­б'єкта підприємництва та її роль у формуванні його фінансового циклу;

3) склад внутрішньої кредиторської заборгованості за окремими її видами;

4) динаміка питомої ваги окремих видів внутрішньої кредитор­ської заборгованості у її загальній сумі;

5) своєчасність нарахування і виплат коштів за окремими рахун­кам;

6) залежність зміни окремих видів внутрішньої кредиторської заборгованості від зміни обсягу реалізації продукції;

7) за кожним видом цієї заборгованості розраховується коефіці­єнт її еластичності від обсягу реалізації продукції. Розрахунок ко­ефіцієнтів еластичності внутрішньої кредиторської заборгованості

(Кевкз) здійснюється за формулою:

Кевкз. = ((Івкз - 1) / (Іор - 1)) х 100, (8.8)

де Івкз - індекс зміни величини внутрішньої кредиторської за­боргованості конкретного виду в періоді, що аналізується, який ви­

ражено десятковим дробом;

Іор - індекс зміни обсягу реалізації продукції суб'єкту господа­рювання в періоді, що аналізується, який виражено десятковим дробом.

Результати аналізу використовуються в процесі прогнозування суми внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства в майбутньому періоді;

• другий етап - визначення складу внутрішньої кредиторської заборгованості суб'єктів господарювання в майбутньому періоді. У процесі цього етапу встановлюється перелік конкретних видів внутрішньої кредиторської заборгованості суб'єкта підприємни­цтва з урахуванням нових видів господарських операцій (напри­клад, особистого страхування персоналу), нових видів діяльності, нових внутрішніх (дочірніх) структур підприємства, нових видів обов'язкових платежів тощо;

• третій етап - встановлення періодичності виплат за окреми­ми видами внутрішньої кредиторської заборгованості.

На цьому
етапі за кожним видом внутрішньої кредиторської заборгованості встановлюється середній період нарахування коштів від моменту початку цих нарахувань до здійснення їхніх виплат. З цією метою розглядаються конкретні терміни сплати окремих податків, зборів і відрахувань у бюджет і позабюджетні фонди, періодичність виплат страхових внесків відповідно до укладених договорів страхування, терміни виплати заробітної плати відповідно до укладеного колек­тивним трудовим договором і індивідуальним трудовим контракта­ми тощо;

• четвертий етап - прогнозування середньої суми платежів, що нараховуються, за окремими видами внутрішньої кредиторської за­боргованості. Таке прогнозування здійснюється двома основними методами:

а) методом прямого розрахунку, який використовується в тих ви­падках, коли за окремими видами внутрішньої кредиторської забор­гованості заздалегідь відомі терміни і суми виплат;

б) статистичним методом на основі коефіцієнтів еластичності, який використовується в тих випадках, коли сума виплат за конкрет­ним видом внутрішньої кредиторської заборгованості заздалегідь чітко не визначена.

• п'ятий етап - прогнозування середньої величини та розміру приросту внутрішньої кредиторської заборгованості по підприєм­ству в цілому. Середня величина внутрішньої кредиторської забор­гованості по підприємству в цілому визначається шляхом сумуван­ня прогнозованого середнього розміру окремих видів цієї заборго­ваності;

• шостий етап - оцінка ефекту приросту внутрішньої креди­торської заборгованості підприємства в майбутньому періоді. Цей ефект полягає в скороченні потреби підприємства в залученні кре­диту і витрат, пов' язаних з його обслуговуванням;

• сьомий етап - забезпечення контролю за своєчасністю нара­хування і виплати коштів у розрізі окремих видів внутрішньої кре­диторської заборгованості. Нарахування цих коштів контролює бух­галтерія на основі результатів здійснення окремих господарських операцій підприємства. Виплата цих коштів включається в розроб- лювальний платіжний календар і контролюється в процесі моніто­рингу поточної діяльності підприємства.

З урахуванням прогнозованого приросту внутрішньої кредитор­ської заборгованості на підприємстві формується загальна структу­ра запозичених коштів, що залучаються з різних джерел.

5. Оцінка вартості окремих видів запозичених ресурсів

Різноманіття джерел й умов пропозиції запозичених ресурсів ви­значає необхідність здійснення порівняльної оцінки ефективності формування запозиченого капіталу в розрізі окремих його видів і форм. Основу такої оцінки становить визначення вартості запози­ченого капіталу, що залучається, в розрізі окремих його елементів.

Вартість банківського кредиту, незважаючи на різноманіття його видів, форм й умов, визначається на основі ставки відсотка за кредит, що формує основні витрати з його обслуговування. Ця став­ка в процесі оцінки вимагає внесення двох уточнень:

• по-перше, вона має бути збільшена на розмір інших витрат суб'єкта підприємництва, які обумовлені умовами кредитної угоди (наприклад, страхування, кредиту за рахунок позичальника);

• по-друге, вона має бути зменшена на ставку податку на при­буток з метою відбиття реальних витрат суб'єкта підприємництва.

З урахуванням цих положень вартість позикового капіталу у фор­мі банківського кредиту (ВБК) оцінюється за формулою:

ВБК = (ВСБК х (1 - СПП)) / (1 - ВЗБК), (8.9)

де ВСБК - відсоткова ставка за банківський кредит, %;

СПП - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дро­

бом;

ВЗКБ - рівень витрат по залученню банківського кредиту до його суми, виражений десятковим дробом.

Якщо суб'єкт підприємництва не несе додаткових витрат по за­лученню банківського кредиту або, якщо ці витрати несуттєві сто­совно суми залучених коштів, то наведена формула оцінки викорис­тається без її знаменника (базовий її варіант).

Управління вартістю банківського кредиту зводиться до вияв­лення таких його пропозицій на фінансовому ринку, які цю вартість мінімізують як за ставкою відсотка за кредит, так і за іншими умо­вами його залучення (при незмінності суми кредиту й строку його використання).

Вартість фінансового лізингу визначається на основі ставки лі­зингових платежів (лізингової ставки). При цьому варто враховува­ти, що ця ставка включає дві складові:

а) поступове повернення суми основного боргу, який являє собою річну норму амортизації активу, придбаного на умовах фінансово­го лізингу, відповідно до якого після його оплати він передається у власність орендареві;

б) вартість безпосереднього обслуговування лізингового боргу.

З урахуванням цих особливостей вартість фінансового лізингу (ВФЛ) оцінюється за формулою:

ВФЛ = ((ЛСр - Нар) х (1 - СПП)) / (1 - РВЗфл), (8.10)

де ЛСр - річна лізингова ставка, %;

Нар - річна норма амортизації активу, який залучено на умовах фінансового лізингу, %;

РВЗфд - рівень витрат по залученню активу на умовах фінансово­го лізингу до вартості цього активу, виражений десятковим дробом.

Управління вартістю фінансового лізингу ґрунтується на двох критеріях:

• вартість фінансового лізингу має не перевищувати вартості банківського кредиту, надаваного на аналогічний період: інакше суб'єкту підприємництва вигідніше одержати довгостроковий, бан­ківський кредит для покупки активу у власність;

• у процесі використання фінансового лізингу мають бути ви­явлені такі пропозиції які мінімізують його вартість.

Вартість запозиченого капіталу, який залучено за рахунок емісії облігацій (ВЗКеОБ1), оцінюється на базі ставки купонного відсотка по ній, що формує суму періодичних купонних виплат і розрахову­ється за формулою:

ВЗКеОБ1 = (СКВОБ х (1 - СПП)) / (1 - РЕВ), (8.11)

де СКВОБ - ставка купонного відсотка по облігації, %;

РЕВ - рівень емісійних витрат по відношенню до обсягу емісії,

виражений десятковим дробом.

Якщо облігація продається на інших умовах, то базою оцінки ви­ступає загальна сума дисконту по ній, виплачувана при погашенні. У цьому випадку розрахунок вартості запозиченого капіталу, який залучено за рахунок емісії облігацій (ВЗКеОБ2), проводиться за на­ступною формулою:

ВЗКеОБ2 = (Др х (1 - СПП) х 100) / (НВОБ - ДР) х (1 - РЕВ), (8.12)

де Др - середньорічна сума дисконту по облігації;

НВОБ - номінал облігації, що підлягає погашенню.

Управління вартістю запозиченого капіталу в цьому випадку зводиться до розробки відповідної емісійної політики, що забезпе­чує повну реалізацію облігацій, які емітуються за цінами не вище середньоринкових.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості підприєм­ства при визначенні середньозваженої вартості капіталу врахову­ється за нульовою ставкою, тому що являє собою безплатне фінан­сування підприємства за рахунок цього виду позикового капіталу.

З урахуванням оцінки вартості окремих складених елементів запозиченого капіталу й питомої ваги кожного із цих елементів у загальній його сумі може бути визначена середньозважена вартість запозиченого капіталу підприємства.

<< | >>
Источник: Грушко В.І., Наконечна О.С., Чумаченко О.Г.. Національні фінанси: Підручник. - К. : ВНЗ «Універси­тет економіки та права «КРОК»,2017. - 660 с.. 2017

Еще по теме Внутрішня кредиторська заборгованість: