Сутність та різновиди запозичених ресурсів суб' єктів підприємництва

Залежно від типу фінансових відносин, які виникають між капі- талодавцями і капіталоотримувачем - об'єктом фінансування, вони можуть стати співвласниками або кредиторами суб'єкта підприєм­ництва. Якщо між капіталодавцем і суб'єктом підприємництва - ка- піталоотримувачем виникають відносини позички, то це означає, що фінансування відбувається за рахунок запозичених ресурсів (по­зичкового капіталу), а капіталодавець набуває статусу кредитора.

Запозичений капітал - капітал, що формується через отриман­ня підприємством різноманітних кредитів та позик, а також тимча­сових його зобов'язань щодо здійснення платежів.

У балансі суб'єкта підприємництва позичковий капітал відобра­жається у складі зобов'язань за умов, що оцінка цих зобов'язань може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок їх погашення. Най­важливіші параметри позичкового капіталу підприємства наведені в табл. 7.1.

Згідно з П(С)БО №2 «Баланс» зобов'язання - це заборгованість суб'єктів господарювання, що виникла в наслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів під­приємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Обов'язки підприємства розглядаються як його зобов'язання, якщо вони:

Таблиця 7.1

Характеристика позичкового капіталу суб'єктів підприємництва за різними параметрами

Параметри Класифікація
Строковість > короткостроковий позичковий капітал (до 1 2

місяців)

> довгостроковий позичковий капітал (понад рік)

Капіталодавець

(кредитор)

> банки та інші фінансово-кредитні інститути

> постачальники та клієнти

> власники

> персонал

> держава

Умови одержання > згідно з кредитним чи іншим договором

> за відсутності договору

Цілі використання > здійснення інвестицій

> поповнення оборотних активів

Форми залучення > грошові кошти:

- національна валюта;

- іноземна валюта;

> товарна форма

Забезпечення > забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами)

> гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи)

> з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації)

> незабезпечені

Плата за користування капіталом > виплата процентів:

> фіксована процентна ставка;

> плаваюча процентна ставка

> без процентів

Порядок погашення > одноразовий платіж

> багаторазові платежі

> з регресією платежів

> у заздалегідь визначений термін чи без такого

• по-перше - існують на даний момент і є наслідком минулих господарських операцій (придбання матеріальних цінностей) або подій (понесені збитки, за які суб'єкт господарювання несе відпо­відальність).

• по-друге - пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з ме­тою збереження господарських зв'язків суб'єкта господарювання або у відповідності із здійсненням нормальної господарської діяль­ності

• по-третє - мають визначений термін виконання, хоча точна дата може бути невідомою

• по-четверте - прийняті відносно суб'єктів, які можуть бути ідентифіковані якщо не в момент прийняття зобов'язання, то в мо­мент його виконання Залежно від строків виконання зобов'язань згідно з ГТ(С)БО №2 «Баланс» позичковий капітал суб'єкта підпри­ємництва поділяється на довгостроковий і поточний.

Так, під довгостроковими зобов'язаннями слід розуміти зобов'я­зання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 ка­лендарних місяців, або протягом строку, що перевищує операцій­ний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців.

Довгострокові зобов'язання і відповідно довгостроковий по­зичковий капітал підприємства поділяють за такими видами:

• позички банків та інші позички, термін погашення яких пере­вищує 12 календарних місяців;

• довгострокові зобов'язання за емітованими облігаціями;

• відстрочені податкові зобов'язання;

• довгострокові векселі видані;

• довгострокові зобов'язання з фінансової оренди та оренди ці­лісних майнових комплексів;

• інші довгострокові зобов'язання, зокрема відповідно до зако­нодавства відстрочена заборгованість з податків (інших обов'язкових платежів), фінансова допомога на зворотній основі тощо.

Під поточними (короткостроковими) зобов'язаннями необ­хідно розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягом опера­ційного циклу або мають бути погашені протягом 12 місяців з дати складання балансу. Поточний позичковий капітал включає такі види зобов'язань:

• короткострокові кредити банків;

• поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (частина довгострокової заборгованості, яку необхідно погасити протягом одного року з дати складання балансу);

• векселі видані (сума заборгованості за виданими векселями в
забезпечення поставок (робіт, послуг) від постачальників, підряд­ників та інших кредиторів, термін погашення якої не перевищує 12 календарних місяців);

• кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (сума заборгованості постачальникам і підрядникам за отримані матері­альні цінності, виконані роботи та отримані послуги, крім заборго­ваності, що забезпечена векселями);

• поточні зобов'язання за розрахунками з одержаних авансів (сума внесків, одержаних від інших осіб у рахунок наступних по­ставок продукції, виконання робіт(послуг), а також суми попере­дньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника);

• поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом (заборго­ваність підприємства за всіма видами платежів до бюджету, вклю­чаючи податки з працівників підприємства, а також зобов'язання за фінансовими санкціями, що справляються у дохід бюджету);

• поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування (забор­гованість по зборах на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування, обов'язкове соціальне страху­вання на випадок безробіття, розрахунках за індивідуальним стра­хуванням персоналу підприємства, за страхуванням майна та по ін­ших розрахунках за страхування);

• поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці (забор­гованість по нарахованій, але не виплаченій оплаті праці, преміях, матеріальних допомогах тощо);

• поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками (забор­гованість підприємства його учасникам (власникам), пов'язана з розподілом прибутку (дивідендів)та іншими виплатами, нарахова­ними засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним і майновим паями, а також виплатами у зв'язку з одер­жанням належної вибулому учаснику частини активів підприєм­ства);

• поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків (заборгова­ність підприємства пов'язаним сторонам і кредиторська .заборгова­ність по внутрішньовідомчих розрахунках);

• інші поточні зобов'язання (суми зобов'язань, які не можуть бути включені до інших статей, зокрема заборгованість за нарахова­ними процентами та ряд інших).

До складу позичкового капіталу належать також зобов'язання, які відображаються за п'ятим розділом балансу «Доходи майбутніх періодів», у якому показуються доходи, отримані протягом поточ­ного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. Зокрема, до складу доходів майбутніх періодів на­лежать доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користу­вання засобами зв'язку тощо.

Глибше зрозуміти сутність запозиченого капіталу можна через розгляд його класифікаційної характеристики. Таке класифікацій­не ранжування запозиченого капіталу можна розглядати за різними ознаками. Питання класифікації зобов'язань суб'єктів господарю­вання, тобто їх запозиченого капіталу, розглянуті багатьма автора­ми. Слід наголосити, що в економічній літературі наводиться різна кількість класифікаційних ознак запозиченого капіталу. Проаналі­зувавши виділені різними авторами ознаки класифікації зобов'язань підприємства, ми вважаємо, що основними щодо розкриття його сутності та структури є такі ознаки (рис.7.2):

1) за конкретною метою запозичення:

• для поповнення, модернізації необоротних активів;

• для формування, поповнення оборотних активів;

• для задоволення інших потреб щодо діяльності підприємства;

2) за конкретними джерелами запозичення:

• запозичені в зовнішніх кредиторів (кредити банків, товарний (комерційний) кредит постачальників, заборгованість перед дер­жавними органами по сплаті податків та інших платежів);

• запозичені в працівників підприємства (учасників) (заборго­ваність перед працівниками з оплати праці, з виплати дивідендів);

3) за терміном запозичення:

• довгострокові, що мають бути погашені в термін, який біль­ший одного операційного циклу, або в термін, більший дванадцяти місяців з дати балансу (забезпечення наступних витрат та платежів без сум цільового фінансування та сум цільових надходжень, а та­кож довгострокові зобов'язання);

Рис. 7.2. Класифікація різновидів запозиченого капіталу

205


• короткострокові - усі інші зобов'язання (поточні зобов'язання);

4) за формою запозичення:

• у грошовій формі (банківський кредит);

• у формі основних засобів (фінансовий лізинг);

• у товарній формі (комерційний кредит);

• в інших матеріальних чи нематеріальних формах;

5) за формою забезпечення:

• незабезпеченні позичкові кошти;

• забезпечені поручительством чи гарантією;

• забезпечені заставою;

6) за фермою сплати:

• монетарні, що відображають суму грошових коштів, що під­лягають сплаті кредиторам;

• немонетарні, що представляють собою зобов'язання постави­ти товар або надати послуги визначеної кількості та якості;

7) за періодом запозичення:

• теперішні;

• майбутні;

8) за складовими елементами згідно П(С)БО 2:

• забезпечення наступних витрат та платежів без сум цільового фінансування та сум цільових надходжень;

• довгострокові зобов'язання;

• поточні зобов'язання.

Враховуючи викладене, можна констатувати, що до основних зо­внішніх джерел формування позичкового капіталу підприємств на­лежать:

• банківські (фінансові) кредити;

• кошти, залучені в результаті емісії облігацій;

• комерційні (товарні) позики.

Потреби суб'єктів підприємництва при здійсненні їх фінансово- господарської діяльності у фінансових ресурсах вимагають постій­ного їх забезпечення як власними, так і запозиченими джерелами. Тому є необхідною розробка спеціальної фінансової політики залу­чення запозиченого капіталу

Політика залучення запозиченого капіталу представляє собою частину загальної стратегії формування капіталу, що передбачає за­безпечення найбільш ефективних форм та умов залучення запози-
ченого капіталу за різними джерелами у відповідності із потребами розвитку суб'єктів господарювання.

Процес формування політики залучення суб'єктом підприємни­цтва запозичених коштів включає такі етапи (рис.7.3):

1) аналіз залучення та використання запозиченого капіталу за попередній період, що має на меті виявлення обсягу, складу та форм залучення запозичених коштів суб'єкта господарювання, а також оцінку ефективності їх використання. Такий аналіз проводиться в п'ять етапів:

• на першому етапі аналізу вивчається динаміка загального

Рис. 7.3. Основні етапи розробки політики залучення суб'єктом підприємництва запозиченого капіталу

обсягу залучення запозичених коштів у розглянутому періоді. Тем­пи цієї динаміки зіставляються з темпами приросту суми власних фінансових ресурсів, обсягів операційної й інвестиційної діяльнос­ті, загальної суми активів підприємства;

• на другому етапі аналізу визначаються основні форми за­лучення запозичених коштів, аналізуються в динаміці питома вага сформованих фінансового кредиту, товарного кредиту й внутріш­ньої кредиторської заборгованості в загальній сумі запозичених ко­штів, що використовуються підприємством;

• на третьому етапі аналізу визначається співвідношення об­сягів використовуваних підприємством запозичених коштів за пері­одом їхнього залучення. У цих цілях проводиться відповідне угру­повання використовуваного запозиченого капіталу за цією ознакою та вивчається динаміка співвідношення коротко- і довгострокових запозичених коштів підприємства і їхня відповідність обсягу вико­ристовуваних оборотних і необоротних активів;

• на четвертому етапі аналізу вивчається склад конкретних кре­диторів підприємства й умови надання ними різних форм фінансово­му й товарного (комерційного) кредиторові Ці умови аналізуються з позицій їх відповідності кон'юнктурі фінансового й товарного ринків;

• на п'ятому етапі аналізу вивчається ефективність викорис­тання запозичених коштів у цілому й окремих їхніх формах на під­приємстві. Перша група цих показників зіставляється в процесі ана­лізу із середнім періодом обороту власного капіталу.

Результати проведеного аналізу є основою оцінки доцільності використання запозичених коштів на підприємстві у сформованих обсягах і формах;

2) визначення цілей залучення запозичених коштів в плановому періоді. Тобто запозичені кошти залучаються на суворо визначені цілі. Основними цілями залучення запозичених коштів підприєм­ствами є:

• поповнення необхідного обсягу оборотних активів. У цей час більшість суб'єктів підприємництва, що здійснюють виробничу ді­яльність, не мають можливості фінансувати повністю поповнення оборотних активів за рахунок власного капіталу. Значна частина цього фінансування здійснюється за рахунок запозичених коштів;

• формування відсутнього обсягу інвестиційних ресурсів. Ме­
тою залучення запозичених коштів у цьому випадку виступає необ­хідність прискорення реалізації окремих реальних проектів підпри­ємства (нове будівництво, реконструкція, модернізація) та оновлен­ня основних засобів (фінансовий лізинг) тощо;

• забезпечення соціально-побутових потреб своїх працівників. У цих випадках запозичені кошти залучаються для видачі позичок своїм працівникам на індивідуальне житлове будівництво, облашто- ваність садів і городніх ділянок і на інші аналогічні цілі;

• інші тимчасові потреби;

3) визначення максимального обсягу запозиченого капіталу, тоб­то проведення розрахунків, на основі яких встановлюється ліміт ви­користання запозичених коштів у господарській діяльності;

4) оцінка вартості залучення запозиченого капіталу з різних дже­рел. Така оцінка проводиться в розрізі різних форм запозиченого капіталу, який залучається підприємством із зовнішніх і внутрішніх джерел. Результати такої оцінки є основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел залучення запозичених коштів, що забезпечують задоволення потреб підприємства в запо­зиченому капіталі;

5) визначення співвідношення обсягу запозичених коштів, що за­лучаються на коротко та довгостроковій основі. Розрахунок потре­би в певній величині коротко- та довгостроково запозичених кош­тах базується на цілях їх використання у плановому періоді. Тоб­то ціллю цього розрахунку є встановлення термінів використання запозичених коштів для оптимізації їх співвідношення. В процесі розрахунків визначається повний та середній строк використання запозичених коштів.

Повний строк використання запозичених коштів - це період часу з початку їх надходження до кінцевого погашення усієї суми боргу. Він включає в себе три періоди часу:

а) строк корисного використання - період часу, протягом якого безпосередньо використовуються запозичені кошти в процесі гос­подарської діяльності;

6) пільговий період - час з моменту закінчення корисного вико­ристання запозичених коштів до початку погашення боргу;

в) строк погашення - час, протягом якого здійснюється повна ви­плата основного боргу та відсотків по ньому.

Розрахунок повного строку використання запозичених коштів здійснюється в розрізі перелічених елементів виходячи з цілей їх використання.

Середній строк використання запозичених коштів представляє собою середній розрахунковий період, протягом якого вони знахо­дяться у використанні. Він визначається за формулою:

ССВзп = СКВзп/2 + ППВзп + СПзп /2 (7.1)

де ССВзп - середній строк використання запозиченого капіталу; СКВзп - строк корисного використання запозиченого капіталу; ППВзп - пільговий період;

СПзп - строк погашення.

6) визначення форм залучення запозичених коштів, що диферен­ціюються в розрізі фінансового кредиту; товарного (комерційного) кредиту; інших форм. Вибір форм залучення позикових коштів під­приємство здійснюють виходячи із цілей і специфіки своєї госпо­дарської діяльності.

7) визначення складу основних кредиторів, що визначаються за формами залучення позикових коштів. Основними кредитора­ми підприємства є звичайно його постійні постачальники, з якими встановлені тривалі комерційні зв'язки, а також комерційний банк, що здійснює його розрахунково-касове обслуговування;

8) формування ефективних умов залучення запозичених ресур­сів. До числа важливіших із цих умов відносяться:

а) строк надання кредиту;

б) ставка відсотка за кредит;

в) умови виплати суми відсотка;

г) у мови виплати основної суми боргу;

д) інші умови, пов'язані з одержанням кредиту.

Строк надання кредиту є однією з визначальних умов його залу­чення. Оптимальним вважається строк надання кредиту, протягом якого повністю реалізується мета його залучення (наприклад, іпо­течний кредит - на строк реалізації інвестиційного проекту; товар­ний кредит - на період повної реалізації закуплених товарів тощо).

Ставка відсотка за кредит характеризується трьома основними параметрами: її формою, видом і розміром.

За застосовуваними формами розрізняють процентну ставку (для, нарощування суми боргу) і дисконтну ставку (для дисконту-
вання суми боргу). Якщо розмір цих ставок однаковий, то перевага має бути віддана процентній ставці, тому що в цьому випадку ви­трати по обслуговуванню боргу будуть меншими.

За застосовуваними видами розрізняють фіксовану ставку відсо­тка (встановлювану на весь термін кредиту) і плаваючу ставку від­сотка (з періодичним переглядом її розміру залежно від зміни дис­контної ставки центрального банку, темпів інфляції й кон'юнктури фінансового ринку). Час, протягом якого ставка відсотка залишаєть­ся незмінною, називається процентним періодом. В умовах інфляції для підприємства більш вигідною є фіксована ставка або плаваюча ставка з високим процентним періодом.

Розмір ставки відсотка за кредит є визначальною умовою при оцінці його вартості. По товарному кредиту він приймається при оцінці й у розмірі цінової знижки продавця за здійснення негайно­го розрахунку за поставлені товари, вираженої в річному вираху­ванні.

Умови виплати суми відсотка характеризуються порядком випла­ти його суми. Цей порядок зводиться до трьох принципових варіан­тів: виплаті всієї суми відсотка в момент надання кредиту; виплаті суми відсотка рівномірними частинами; виплаті всієї суми відсотка в момент сплати основної суми боргу (при погашенні кредиту). За інших рівних умов кращим є третій варіант. Умови виплати осно­вної суми боргу характеризуються передбаченими періодами його повернення.

Ці умови зводяться до трьох принципових варіантів: частково­му поверненню основної суми боргу протягом загального періоду функціонування кредиту; повному поверненню всієї суми боргу піс­ля закінчення строку використання кредиту; повернення основної або частини суми боргу з наданням пільгового періоду по закінчен­ню строку корисного використання кредиту. За інших рівних умов третій варіант є для підприємства більш доцільним. Інші умови, пов'язані з одержанням кредиту, можуть передбачати необхідність його страхування, виплати додаткової комісійної винагороди банку, різний рівень розміру кредиту стосовно суми застави й т.п.

9) забезпечення ефективного використання запозичених коштів. Критерієм такої ефективності є показники оборотності та рента­бельності запозиченого капіталу;

10) забезпечення своєчасних розрахунків за отриманими запо­зиченими ресурсами. З метою цього забезпечення по найбільш ве­ликих кредитах може заздалегідь резервуватися спеціальний пово­ротний фонд. Платежі по обслуговуванню кредитів включаються в платіжний календар і контролюються в процесі моніторингу поточ­ної фінансової діяльності.

На підприємствах, що залучають великий обсяг позикових ко­штів у формі фінансового й товарного (комерційного) кредиту, за­гальна політика залучення позикових коштів може бути деталізова­на потім у розрізі зазначених форм кредиту.

2.

<< | >>
Источник: Грушко В.І., Наконечна О.С., Чумаченко О.Г.. Національні фінанси: Підручник. - К. : ВНЗ «Універси­тет економіки та права «КРОК»,2017. - 660 с.. 2017

Еще по теме Сутність та різновиди запозичених ресурсів суб' єктів підприємництва:

  1. Теоретичні аспекти організації фінансів суб’єктів підприємництва (підприємств)
  2. 3. Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
  3. ФІНАНСИ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
  4. ФІНАНСИ СУБ'ЄКТІВ РИНКУ
  5. 20 Підприємництво: суть, суб’екти і форми.
  6. 7.2 Підприємництво: суть, суб’єкти, об’єкти, форми, принципи
  7. 68. значення прибутку в розвитку підприємництва. Роль підприємства та підприємництва в риноковій економіці.
  8. 65. Суть підприємництва і умови його інування. Види та функції підприємництва.
  9. Запозичений капітал банку
  10. 4. Різновиди сучасних кредитних грошей
  11. 9.7 Різновиди ринків капіталу. Ринок позичкових коштів
  12. Визначення пріоритетних сфер та об’єктів інвестування
  13. 6.1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання. 6.2. Роль держави в процесі становлення підприємницького середовища в Україні. 6.3. Механізм державного регулювання підприємництва. 6.4. Фінансові важелі державної підприємницької політики. 6.5. Регуляторна реформа та регуляторна політика
  14. Формування ресурсів комерційного банку
  15. 8. Кругообіг ресурсів, продуктів і доходів.
  16. Суб’єкти фінансового ринку
  17. Суб’єкти господарювання: поняття, ознаки, класифікація
  18. 9.4. Прогнозування і державне регулювання відтворення основних фондів, введення в дію виробничих потужностей і об'єктів
  19. Нормативно-правове (адміністративне) забезпечення розвитку підприємництва