Правове забезпечення підприємництва

Правовою основою підприємництва є законодавчі та інші норма­тивно-правові акти, відповідні норми цивільного, фінансово-кре­дитного, податкового, адміністративного, трудового та інших галу­зей чинного законодавства.

Діяльність всіх суб'єктів регулюється загальним законодавст­вом, яке забезпечує правову основу і суспільну атмосферу функ­ціонування ринкової системи та спирається на норми Конституції України, Бюджетного, Податкового, Господарського, Цивільного, Кримінального, Карного кодексів України, а також Законів Украї­ни (законами про підприємництво, власність, підприємства, банки і банківську діяльність, інвестиції, зовнішньоекономічну діяльність тощо) та інших нормативно-законодавчих актів, які конкретизують закони і уточнюють різні аспекти фінансової діяльності з вказівкою юридичної відповідальності за порушення окремих норм.

Основним юридичних актом регламентації засад підприємниць­кої діяльності є Закон України «Про підприємництво» № 698-ХІІ від 7 лютого 1991 р. із доповненнями та поправками. Даний Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснен­ня підприємницької діяльності фізичними та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва і його державної підтримки. Основні положення цього закону в фор­мі переліку і основного змісту його розділів показані на рис. 3.15.

З метою однозначного їх розуміння доцільно пояснити найбільш принципові з них (за винятком загальних положень, де розглядають­ся поняття, про які уже йшлося попередньо в даному навчальному посібнику).

Умови здійснення підприємницької діяльності. До таких умов закон про підприємництво відносить: процедуру державної ре­єстрації суб'єктів підприємницької діяльності; найм і соціальні га­рантії працівників, здійснювані підприємцем; відповідальність і по­рядок припинення діяльності суб'єктів підприємництва.

Державна реєстрація будь-якого суб'єкта підприємницької діяль­ності здійснюється за місцем його знаходження (проживання) міс­цевим органом влади після подання належних документів (рішення власника майна або засновницький договір; письмове підтверджен­ня юридичної адреси суб'єкта підприємництва; статут; квитанція

Рис. 3.15. Основні положення Закону України «Про підприємництво» у формі переліку і основного змісту його розділів

про сплату мита за реєстрацію; реєстраційна картка встановленого зразка). За умови позитивного рішення орган, що здійснює реєстра­цію, видає посвідчення про реєстрацію, сповіщає про це відповідну податкову інспекцію й орган державної статистики. Останній вно­сить зареєстрований суб'єкт підприємницької діяльності до Єдино­го державного реєстру підприємств і організацій України (автома­тизованої системи збирання, накопичення й обробки даних про під­
приємства та організації всіх форм власності, а також їх відокремле­ні підрозділи - філії, відділення, представництва тощо), встановлює ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак, видає довідку про включення до Державного реєстру. Посвідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємництва є підставою для відкриття від­повідних рахунків у банках.

Право наймання працівників і соціальні гарантії за використання їхньої праці практично реалізуються укладанням з ними трудових договорів (контрактів, угод), в яких конкретно визначаються умо­ви і охорона праці, її оплата не нижче за встановлений державою мінімальний рівень, а також інші соціальні гарантії, включаючи со­ціальне та медичне страхування і соціальне забезпечення згідно з чинним законодавством України.

Матеріальна відповідальність і порядок припинення підприєм­ницької діяльності також чітко регулюються законом про підприєм­ництво. Підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права й інтереси суб'єктів підприємництва і держави. За заподіяну шкоду або збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Будь-який суб'єкт підприєм­ницької діяльності може бути визнаний банкрутом з усіма наступ­ними наслідками. Діяльність суб'єкта підприємництва може бути припинена з власної ініціативи підприємця, на основі рішення суду або арбітражу, у випадку закінчення строку дії ліцензії, визнання банкрутом тощо.

Взаємовідносини підприємців і держави визначаються законом про підприємництво й охоплюють загальні гарантії прав і гарантії майнових прав підприємців, державні підтримку і регулювання під­приємництва, діяльність іноземних підприємців.

Держава гарантує всім підприємцям рівні права і створює рівні можливості щодо формування і використання всіх видів суспільних ресурсів, а також недоторканності майна і забезпечення захисту права власності. Забезпечення підприємців централізовано розпо- ділюваними державою ресурсами здійснюється за умови виконання ними робіт і поставок для державних потреб.

Вилучення державою у підприємця його виробничих (основних і оборотних) фондів та іншого використовуваного ним майна не до­пускається (окрім випадків, передбачених законодавчими актами

України). Будь-які суперечки щодо відшкодування збитків підпри­ємцям вирішуються судовими чи арбітражними органами відповід­но до їхньої компетенції.

Державна підтримка підприємництва полягає в тому, що держава:

• на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством, надає земельні ділянки і майно (виробничі і нежилі приміщення, об'єкти незавершеного будівництва, не використовуване устатку­вання), які необхідні для здійснення підприємницької діяльності;

• здійснює початкове облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з подальшим продажем або передачею підприємцям на умовах оренди, лізингу, кредиту;

• сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та ін­формаційного обслуговування підприємництва, підготовці й пере­підготовці необхідних кадрів, здатних ефективно господарювати в ринкових умовах;

• стимулює з допомогою економічних важелів (цільових кре­дитів, податкових пільг тощо) різноспрямовану інноваційну діяль­ність, освоєння нових видів продукції та послуг.

Державне регулювання підприємництва полягає у тому, що дер­жава законодавче забезпечує свободу конкуренції між підприєм­цями, захищає споживачів від нечесної конкуренції і монополізму. Органи державного управління регулюють свої відносини з підпри­ємцями, використовуючи податкову, фінансово-кредитну і цінову політику; державне майно і систему резервів; ліцензування і лізинг; соціально-екологічні та інші норми і нормативи; науково-технічні, економічні та соціальні довгострокові програми; договори (контр­акти) на виконання робіт і поставок продукції для загальнодержав­них потреб.

Діяльність іноземних підприємців здійснюється в межах чинно­го законодавства України. Іноземні громадяни, що займаються під­приємницькою діяльністю на території нашої країни, користуються такими самими правами і мають такі самі зобов'язання (обов'язки), як і громадяни України, коли інше не передбачено чинним законо­давством. Міжнародна діяльність має спиратися на основні вимо­ги закону про підприємництво і правила міжнародних договорів та угод.

Суб'єкти підприємницької діяльності господарюють (діють) на основі статуту фірми (підприємства, організації), будують свої вза­ємини з органами державного регулювання, використовуючи еконо­мічні методи. Господарські відносини з постачальниками і спожива­чами здійснюються з використанням принципів ринкової економіки на основі прямих договорів. Виробничі, трудові та економічні від­носини трудового колективу з адміністрацією фірми регулюються колективним договором (контрактами). Будь-які непорозуміння, що виникають у колективі або в контрагентів підприємницької діяль­ності, вирішуються у порядку, встановленому чинним законодав­ством.

<< | >>
Источник: Грушко В.І., Наконечна О.С., Чумаченко О.Г.. Національні фінанси: Підручник. - К. : ВНЗ «Універси­тет економіки та права «КРОК»,2017. - 660 с.. 2017

Еще по теме Правове забезпечення підприємництва:

  1. Нормативно-правове (адміністративне) забезпечення розвитку підприємництва
  2. Інформаційне, кадрове, науково-методичне забезпечення підприємництва
  3. 1.2. Правове та інформаційне забезпечення комунікативного процесу у місцевому самоврядуванні в Україні
  4. 68. значення прибутку в розвитку підприємництва. Роль підприємства та підприємництва в риноковій економіці.
  5. 65. Суть підприємництва і умови його інування. Види та функції підприємництва.
  6. 6.1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання. 6.2. Роль держави в процесі становлення підприємницького середовища в Україні. 6.3. Механізм державного регулювання підприємництва. 6.4. Фінансові важелі державної підприємницької політики. 6.5. Регуляторна реформа та регуляторна політика
  7. Інституціональні засади державної підтримки підприємництва
  8. 6.1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання
  9. Тема 6 Державне регулювання підприємництва
  10. 82. Підприємництво в державному секторі.
  11. Тема 1.6. Державне регулювання підприємництва
  12. 6.3. Механізм державного регулювання підприємництва
  13. Фінансування закладів соціального забезпечення