Практична робота із залучення банківських кредитів

Для отримання банківських позичок, а також визначення осно­вних акцентів при конкретизації параметрів кредитів, керівництво підприємства та його фінансові служби організовують свою роботу у порядку, що наведений у табл.

7.3.

Таблиця 7.3

Організація фінансової роботи із залучення банківського кредиту

Етапи організації роботи із залучення банківської позички Основні питання, на які слід звернути увагу
Попередні переговори з обраним банком критерії та умови надання кредиту діапазон про­центних ставок строки та порядок погашення список документів, які слід подати банку
Рішення про доцільність подальших переговорів з банком оцінка шансів на отримання кредиту зіставлення з умовами надання кредиту, які пропонуються іншими банками
Рішення зборів власників щодо залучення банків­ського кредиту якщо сума кредиту є значною і це передбачено статутом
Підготовка пакета до­кументів відповідно до переліку банку перелік документів встановлюється кожним бан­ком індивідуально формулювання цілей, під які залучається кредит особливий акцент на бізнес- план і прогноз Cash-flow
Передача пакета документів до банку дата прийняття банком пакета документів є офіційною датою подачі кредитної заявки
Відкриття поточного ра­хунку в банку (якщо та­кий рахунок відсутній) подається типовий набір документів, необхідних для відкриття рахунку
Фінансово-економічна експертиза діяльності підприємства кредитний експерт може вимагати додаткової інформації перевірка достовірності отриманих даних на місці слід створити всі умови для забез­печення кредитного експерта інформацією
Узгодження величини процентної ставки та ін­ших параметрів кредиту інвестор relation уміння вести переговори
Укладення кредитної угоди у письмовому вигляді не потребує нотаріального посвідчення
Моніторинг та контроль створення умов для контролю цільового викори­стання коштів з боку працівників банку

Так, для отримання кредиту позичальник (керівник, фінансовий менеджер, інша уповноважена особа) спочатку звертається до банку для проведення попередніх переговорів. Це звернення може здій-
снюватися по телефону чи особистій зустрічі з відповідним праців­ником кредитного відділу банку.

В ході співбесіди представник підприємства повинен з'ясувати головні критерії та умови отримання кредиту, строки, на які мож­ливо отримати кредит, діапазон процентних ставок, порядок пога­шення, список документів, які необхідно надати банку. На основі проведеної співбесіди оцінюються шанси на отримання кредиту і приймається рішення про доцільність продовження подальших пе­реговорів з обраним банком.

У разі, якщо попередні переговори пройшли успішно, фінансо­ві служби підприємства готують пакет документів, необхідних для розгляду банком питання про надання кредиту. Перелік документів складається кожним банком відповідно до обраної ним методології оцінки кредитоспроможності позичальника та його інформаційних потреб. Це означає, що кожен банк може вимагати від потенційного позичальника свій специфічний набір документів. Типовий список необхідних для отримання кредиту документів містить:

1) клопотання (лист, заявка) позичальника на ім'я голови прав­ління банку про видачу кредиту, де зазначаються: реквізити потен­ційного позичальника; цілі залучення кредиту; необхідна сума; стро­ки залучення коштів; вид кредитного забезпечення; зобов'язання своєчасного погашення основної суми кредиту та процентів у ви­значений термін;

2) протокол рішення зборів власників щодо згоди на залучення кредиту у визначеній сумі та про надання майна в заставу із зазна­ченням параметрів майна, його вартості, місцезнаходження тощо;

3) документи фінансової та податкової звітності: баланси за ос­танні 2-3 роки (із щоквартальною розбивкою за останній звітний рік);

• звіти про фінансові результати та звіти про рух грошових ко­штів за визначений період;

• декларація про прибуток підприємства (разом з додатками);

• розшифровка кредиторської та дебіторської заборгованості (в розрізі сум заборгованості, контрагентів, причин виникнення, дат виникнення та погашення) на останню звітну дату та на дату звер­нення у банк;

4) інформація щодо розмірів заборгованості за банківськими кредитами;

5) висновки аудитора щодо фінансово-майнового стану підпри­ємства та копії актів перевірок державними податковими органами;

6) бізнес-план, необхідними складовими якого є розрахунок по­треби в капіталі,терміни освоєння та окупності залучених коштів, прогноз Cash-flow на період, на який залучаються кошти, тощо;

7) копії контрактів, договорів, рахунків-фактур (інвойсів), мит­них декларацій, інших документів, пов'язаних із досягненням ці­лей, на які береться кредит;

8) документи, які засвідчують той чи інший вид кредитного за­безпечення;

9) довідки з банків, де відкриті рахунки позичальника, про від­сутність заборгованості за кредитами.

Як правило, необхідною умовою отримання кредиту є відкриття позичальником поточного рахунку у банку, який є кредитором. Для цього подається стандартний набір документів, передбачених для відкриття такого рахунку.

Дата одержання від потенційного позичальника пакета докумен­тів у повному обсязі вважається датою офіційного звернення під­приємства за кредитом.

Перед тим, як прийняти рішення щодо надання кредиту, банк проводить ретельну фінансово-економічну експертизу діяльності потенційного позичальника.

Аналіз здійснюється за такими осно­вними напрямами:

• оцінка якості менеджменту;

• ситуація підприємства на ринку факторів виробництва та збу­ту продукції; фінансовий стан потенційного позичальника;

• оцінка кредитного забезпечення.

Менеджмент підприємства повинен усвідомлювати, що, крім одержаного пакета документів, у процесі оцінки доцільності надан­ня кредиту працівники банку проводять збір додаткової інформації про підприємство: вони можуть здійснити перевірку достовірності отриманих даних на місці, в т. ч. відвідати виробничі, складські та інші приміщення. Кредитний експерт, як правило, проводить спів­бесіду з керівником підприємства, його фінансовим директором, го­ловним бухгалтером, іншими провідними менеджерами.

Оцінивши кредитний ризик, кредитний експерт (чи група експер­тів) узгоджує з потенційним позичальником рівень процентної став­
ки та умови погашення позички і сплати процентів. У вітчизняній практиці досить часто рішення про встановлення процентної ставки приймається за суб'єктивними критеріями, зокрема здатністю керів­ника підприємства (чи фінансового менеджера) презентувати свій бізнес та імідж, а також від уміння вести переговори з відповідними працівниками банку, його керівництвом. Типовою є ситуація, коли позичальники з порівняно однаковим рівнем кредитоспроможності, кредитною історією та кредитним ризиком отримують в одному й тому ж банку кредити за різними процентами.

Після проведення економічної та правової експертизи інформації про позичальника кредитний експерт складає відповідний висновок (резюме), в якому обґрунтовується економічна доцільність видачі кредиту, наводиться загальна інформація про якісні та кількісні па­раметри діяльності підприємства, якість і достатність кредитного забезпечення.

Остаточне рішення щодо надання кредитів позичальникам, неза­лежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіальне (правлінням банку, кредитним комітетом, комісією і т. ін.) більшіс­тю голосів та оформляється протоколом. При прийнятті відповід­ного рішення розглядається резюме кредитного експерта, висновок служби безпеки банку, акт оцінки кредитного забезпечення та вис­новок юридичних служб.

Тривалість розгляду кредитної заявки значною мірою залежить від строку, на який видається позичка, та кваліфікації відповідних працівників банку. Як правило, рішення приймається протягом 1-3 тижнів. Зрозуміло, що чим довшими є строки та більшою сума кре­дитування, тим ґрунтовнішим і тривалішим є кредитний аналіз.

У разі прийняття позитивного рішення щодо видачі кредиту банк оформляє відповідні документи, що регламентують кредитні взає­мовідносини. До таких документів належать:

• кредитний договір (укладається між кредитором і позичаль­ником тільки у письмовій формі);

• договори поручительства (гарантії);

• договори застави.

Після підготовки та перевірки проектів відповідних договорів вони передаються на підпис уповноваженим особам позичальника та банку. Кредитні угоди та деякі види договорів застави не потре-
бують нотаріального посвідчення. Договори застави нерухомого майна та транспортних засобів, а також договори поручительства (гарантії) потребують нотаріального посвідчення.

Надання кредиту здійснюється відкриттям позичальнику позич­кового рахунку та перерахування на нього відповідної суми коштів. При плануванні руху грошових потоків фінансові служби підпри­ємства повинні враховувати таке:

• отримані у вигляді кредиту кошти можна використовувати лише на зазначені у договорі цілі (за нецільове використання коштів банк може стягнути штраф у сумі, передбаченій кредитною угодою);

• кошти для погашення заборгованості за кредитом першочер­гово направляються для оплати процентів за кредит, потім - про­строченої заборгованості; сума, що залишилася, направляється для погашення кредиту;

• за порушення строків повернення кредиту і процентів сплачу­ється передбачена кредитним договором пеня;

• у разі виникнення тимчасових фінансових ускладнень можна порушувати перед банком питання про перенесення строків плате­жів за кредитом;

• основну суму кредиту та проценти по ньому можна сплачува­ти достроково.

• НБУ рекомендує у кредитних договорах передбачати відпові­дальність позичальника за використання не за цільовим призначен­ням кредиту у вигляді стягнення з позичальника штрафу в розмірі до 25 % від розміру використаного не за призначенням кредиту у встановленому чинним законодавством порядку.

Банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, забезпечує його консультативни­ми послугами з питань ведення бізнесу та виконання договору. Фі­нансові та інші служби підприємств повинні створювати умови для проведення працівниками банку моніторингу та контролю за поряд­ком використання кредиту та динамікою фінансового стану пози­чальника, а також періодично інформувати банк про хід виконання угоди. У процесі моніторингу проводиться така робота:

• перевіряється цільове використанням кредиту;

• оцінюється фінансовий стан підприємства та визначається відхилення фактичних показників діяльності від запланованих;

• перевіряється стан збереження заставленого майна;

• перевіряються заставні можливості позичальника і третіх осіб, які гарантують повернення позички.

На основі обробки одержаної в процесі моніторингу інформації вносяться пропозиції щодо подальших відносин з позичальником. При цьому можуть прийматися рішення щодо:

• перенесення строків повернення кредиту (як правило, зі стяг­ненням підвищеної процентної ставки);

• зміни умов кредитування (наприклад, зміни процентної ставки);

• розірвання договору із достроковим стягненням кредиту (у разі недотримання позичальником умов кредитного договору).

4.

<< | >>
Источник: Грушко В.І., Наконечна О.С., Чумаченко О.Г.. Національні фінанси: Підручник. - К. : ВНЗ «Універси­тет економіки та права «КРОК»,2017. - 660 с.. 2017

Еще по теме Практична робота із залучення банківських кредитів:

  1. Банківське регулювання і банківський нагляд
  2. 7.4. Роль держави у залученні іноземних кредитів
  3. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (),
  4. 4. Методичні рекомендації до Практичних занять
  5. 5.Методичні рекомендації до практичних занять
  6. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави
  7. ГЛАВА 13. Дизайн настроенияДеньги любят практичных оптимистов.Игорь Вагин
  8. Тема 6 Комунікації банківських продуктів.
  9. Банківська система
  10. Тема 2 Банківський ринок, його сегментація, дослідження та аналіз
  11. 14 ФІНАНСОВА, КРЕДИТНА ТА БАНКІВСЬКА СИСТЕМИ
  12. 14.4 Банки і банківська система
  13. 54. Суть кредиту та його форми. Банківський прибуток.
  14. Тема 7 Організація та контроль у банківському маркетингу