Фінансування діяльності державних та комунальних підприємств - суб'єктів підприємництва

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створе­ний компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспіль­них та особистих потреб шляхом систематичного здійснення вироб­ничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяль­ності.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підпри­ємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Державне підприємство - це самостійна господарська одиниця з правами юридичної особи, яка заснована за участю капіталу, що є власністю держави, та здійснює свою діяльність у промисловості, сільському господарстві, будівництві, комунальному господарстві, на транспорті, у зв'язку, науці та науковому обслуговуванні, торгів­лі, матеріально-технічному постачанні, сфері послуг під ефектив­ним управлінням і контролем державних органів.

Держава не відповідає за зобов'язання підприємства. Підприєм­ство не відповідає за зобов'язання держави, а також інших підпри­ємств, організацій, установ.

Робота державних підприємств в умовах ринку передбачає реалі­зацію таких основних принципів життєдіяльності:

1) права власності або повного господарського ведення, продава­ти, передавати,надавати в позику, безплатно, обмінювати, здавати в оренду засоби виробництва і матеріальні цінності іншим підпри­ємствам, установам, організаціям, громадянам (у тому числі інозем­ним);

2) самофінансування, тобто закріплення частини отриманого
прибутку за підприємством у його повне розпорядження. Джере­лами фінансування підприємства є прибуток, амортизаційні відра­хування, кошти, отримані від продажу цінних паперів, пайових та інших внесків громадян, трудового колективу;

3) матеріальної зацікавленості у кінцевих результатах праці. Цей принцип забезпечує подолання все ще не здоланої зрівнялівки в оплаті праці, створення умов для заохочення ініціативи, підприєм­ництва, досягнення найкращих результатів;

4) фінансового контролю за діяльністю підприємства;

5) повної економічної відповідальність за кінцеві результати, ви­конання договорів. Головною формою реалізації даного принципу є економічні санкції - вилучення незаконно отриманих доходів, від­шкодування збитків, штрафи, неустойки, пені, зменшення або по­збавлення премій;

6) міжнародного співробітництва, права виходу на світовий еко­номічний простір;

7) законності діяльності, не входження ніякими сегментами в «тіньову економіку».

Згідно з Господарським Кодексом України діяльність державно­го підприємства ґрунтується на контрольних цифрах, державних за­мовленнях (сформованих на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання (підприємництва), незалежно від їх фор­ми власності) замовленнях споживачів, довгострокових економіч­них нормативах та лімітах. Воно самостійно розробляє і затверджує свої плани, укладає угоди.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпо­ративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує статутний фонд, не по­ділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, без­посередньо або через керівника, який ним призначається, керує під­приємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової ді­яльності засновників (учасників), їх спільного управління справа­ми, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі до­ходів та ризиків підприємства.

Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші під­приємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Державне унітарне підприємство утворюється компетентним ор­ганом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремле­ної частини державної власності, як правило, без поділу її на част­ки, і входить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить під­приємство, є представником власника і виконує його функції у меж­ах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у держав­ній власності і закріплюється за таким підприємством на праві гос­подарського відання чи праві оперативного управління.

В найменуванні державного унітарного підприємства мають бути слова «державне підприємство».

Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно входить.

Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємниць­кої діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за на­слідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарсько­го відання майном.

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Статутний фонд державного комерційного підприємства утво­рюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації цього підприємства як суб'єкта господарю­вання. Мінімальний розмір статутного фонду державного комерцій­ного підприємства встановлюється законом.

У разі якщо вартість активів державного комерційного підприєм­ства за результатами його діяльності виявиться меншою, ніж розмір статутного фонду, передбачений статутом підприємства, орган, до сфери управління якого входить дане підприємство, зобов'язаний провести в установленому законодавством порядку зменшення його статутного фонду, але не нижче встановленого мінімального розмі­ру статутного фонду.

Збитки, завдані державному комерційному підприємству внаслі­док виконання рішень органів державної влади чи органів місцево­го самоврядування, які було визнано судом неконституційними або недійсними, підлягають відшкодуванню зазначеними органами до­бровільно або за рішенням суду.

Державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та ви­конувати доведені до нього в установленому законодавством поряд­ку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річ­ний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен на­ступний рік.

Державне комерційне підприємство не має права безоплатно пе­редавати належне йому майно іншим юридичним особам чи грома­дянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних за­садах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комер­ційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спо­сіб, що передбачені Господарським Кодексом України та іншими законами.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізнич-
ного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства, викорис­товуються відповідно до затвердженого фінансового плану.

Списання з балансу не повністю амортизованих основних фон­дів, а також прискорена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підприємство. Дер­жавні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (до­ходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю:

• амортизаційний фонд;

• фонд розвитку виробництва;

• фонд споживання (оплати праці);

• резервний фонд;

• інші фонди, передбачені статутом підприємства.

Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану.

В фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направля­ються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України.

Органи, до сфери управління яких відносяться державні комер­ційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, нада­ють Кабінету Міністрів України інформацію про обсяги перераху­вання прибутку державних комерційних підприємств для їх враху­вання при формуванні державного бюджету.

Казенні підприємства створюються у галузях народного госпо­дарства, в яких:

1) законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

2) основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

3) за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів; переважаючим (понад п'ятдесят
відсотків) є виробництво суспільне необхідної продукції (робіт, по­слуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задоволь­няються, як правило, не може бути рентабельним;

4) приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Мі­ністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється.

Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприєм­ства.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає до­звіл на здійснення казенним підприємством господарської діяль­ності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.

Найменування казенного підприємства має містити слова «ка­зенне підприємство».

Казенне підприємство здійснює свою діяльність відповідно до ви­робничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить.

Казенне підприємство самостійно організовує виробництво про­дукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визнача­ються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприєм­ство, здійснює контроль за використанням та збереженням належ­ного підприємству майна, і має право вилучити у казенного під­приємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повно­важень.

Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим спо­собом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управлін­ня якого воно входить.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських
суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізнич­ного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України. Дже­релами формування майна казенного підприємства є:

• державне майно, передане підприємству відповідно до рішен­ня про його створення;

• кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;

• цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;

• кредити банків;

• частина доходів підприємства, одержаних ним за результата­ми господарської діяльності, передбачена статутом;

• інші джерела, не заборонені законом.

Казенне підприємство одержує кредити для виконання статут­них завдань під гарантію органу, до сфери управління якого входить підприємство.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостат­ності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управ­ління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відпо­відальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

Порядок розподілу та використання прибутку (доходу) казенного підприємства визначається фінансовим планом.

Суб'єктами підприємництва комунального сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб'єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності пе­ревищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетент­ним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіаль­ної громади і виконує його функції у межах, визначених Господар­ським Кодексом України та іншими законодавчими актами.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у кому­нальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання - комунальне комерційне підприємство.

Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворю­ється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстра­ції його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутно­го фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.

Найменування комунального унітарного підприємства має міс­тити слова «комунальне підприємство» та вказівку на орган місце­вого самоврядування, до сфери управління якого входить дане під­приємство.

Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

Збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслі­док виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

В цілому фінансування діяльності державних підприємств тісно пов'язано з фінансовою системою держави.

Так, створення нових державних підприємств, інвестування та пільгове кредитування їх функціонування фінансуються за рахунок коштів бюджетів різних рівнів (загальнодержавного, регіонального, муніципального (місцевого) або іншого бюджету), коштів держав­них позабюджетних цільових фондів, кредитів НБУ тощо.

Форми фінансування діяльності державних підприємств:

• фінансування створення нових державних підприємств;

• фінансування інвестицій діючих державних підприємств;

• пільгове кредитування діяльності державних підприємств;

• дотаційне та субвенційне покриття збитків державних підпри­ємств;

• погашення кредитів, отриманих державними підприємствами в разі неплатоспроможності цих підприємств, при надані кредито­рам державних гарантій;

• інші форми фінансування діяльності державних підприємств.

3.

<< | >>
Источник: Грушко В.І., Наконечна О.С., Чумаченко О.Г.. Національні фінанси: Підручник. - К. : ВНЗ «Універси­тет економіки та права «КРОК»,2017. - 660 с.. 2017

Еще по теме Фінансування діяльності державних та комунальних підприємств - суб'єктів підприємництва:

  1. Теоретичні аспекти організації фінансів суб’єктів підприємництва (підприємств)
  2. 3. Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
  3. 61. Підприємство як суб”єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
  4. 68. значення прибутку в розвитку підприємництва. Роль підприємства та підприємництва в риноковій економіці.
  5. КНИГА ДРУГА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА СФЕР ГОСПОДАРСЬКОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  6. ФІНАНСИ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
  7. ФІНАНСИ СУБ'ЄКТІВ РИНКУ
  8. 20 Підприємництво: суть, суб’екти і форми.
  9. 19. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки.
  10. 10.1. Державне підприємництво й управління державною власністю
  11. 7.1 Підприємство як суб’єкт ринкової економіки
  12. 2. Види й суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
  13. 6.1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання. 6.2. Роль держави в процесі становлення підприємницького середовища в Україні. 6.3. Механізм державного регулювання підприємництва. 6.4. Фінансові важелі державної підприємницької політики. 6.5. Регуляторна реформа та регуляторна політика
  14. 14. Домогосподарства, підприємства і держава як суб’єкти економічної системи.