Фінансування діяльність підприємств з іноземними інвестиціями

Сучасною та ефективною організаційною формою здійснення виробничого підприємництва є створення підприємства, яке всту­пає в партнерство з іноземним інвестором.

Згідно із Законом України «Про режим іноземного інвестування» № 93/96-ВР від 19 березня 1996 р.

іноземні інвестори, - це суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

• юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;

• фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця про­живання на території України і не обмежені у дієздатності;

• іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

• інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнають­ся такими відповідно до законодавства України.

Інвестування є вигідним для обох сторін: український учасник одержує доступ до вільно конвертованих валютних ресурсів, пере­ймає передову технологію, виробничу культуру; іноземний учасник отримує широкий ринок збуту, кваліфіковану та недорогу робочу силу, податкові пільги. Залучення іноземного капіталу здійснюється шляхом створення так званих підприємств з іноземними інвестиці­ями (спільних українсько-іноземних підприємств, підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам, та у вигляді виробничої кооперації без створення юридичної особи).

Підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (ор­ганізація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відпо­відно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Іноземна інвестиція - цінності, що вкладаються іноземними ін­весторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законо­давства України з метою отримання прибутку або досягнення со­ціального ефекту.

Іноземні інвестиції здійснюються у вигляді внесення сум (або мають вартість) в іноземній конвертованій чи неконвертованій ва­люті, платіжних документів або цінних паперів у такій валюті.

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на те­риторії України, які вносяться у вигляді:

1) іноземної валюти, що визнається конвертованою Національ­ним банком України;

2) валюти України - відповідно до законодавства України;

3) будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

4) акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоратив­них прав (прав власності на частку (пай) у статутному капіталі юри­дичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

5) грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вар­тість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (про­цедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними зви­чаями;

6) будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедура­ми) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на вина­ходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

7) прав на здійснення господарської діяльності, включаючи пра­ва на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами(процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

8) інших цінностей відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

1) часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

2) створення підприємств, що повністю належать іноземним
інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

3) придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна,включаючи будинки, квартири, приміщення, облад­нання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом пря­мого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

4) придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

5) придбання інших майнових прав;

6) господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

7) в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севасто­польською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення встановленого порядку реєстрації. Відмова з мотивів її недоцільності не допускається.

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій має бути оформлена письмово із зазначенням мотивів відмови і може бути оскаржена у судовому порядку.

Однією із найбільш поширених організаційних форм підпри­ємств з іноземними інвестиціями виступає спільне підприємство, яке є самостійним учасником зовнішньоекономічних відносин і, відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-ХІІ від 16 квітня 1991 року, визначається як під­приємство, яке базуються на спільному капіталі суб'єктів господар­ської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської ді­яльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі резуль­татів та ризиків.

Спільні підприємства створюються на засадах змішаної форми
власності шляхом об'єднання майна українських та іноземних учас­ників. Іноземному інвестору належить лише частка статутного фон­ду не менше 10%).

Позитивні сторони спільних підприємств:

• можливість використання передових світових технологій, прогресивних видів устаткування, матеріалів;

• акумулювання фінансових ресурсів;

• запозичення досвіду роботи іноземного партнера в галузі мар­кетингу, фінансів, менеджменту персоналу, організації виробництва тощо;

• здійснення інноваційної діяльності;

• використання господарських зв'язків українського партнера та його досвіду господарювання на українському ринку;

• довгостроковість угод про спільне підприємництво;

• обмеження підприємницького ризику: при невдачах спільного підприємства учасник ризикує не всім капіталом, необхідним для даного проекту, а тільки своєю часткою, обмеженою вкладом в ста­тутний капітал;

• спільне підприємство нерідко виявляється єдиною можливіс­тю проникнення іноземної фірми на місцевий ринок, оскільки без місцевого учасника організувати справу або неможливо, або над­звичайно важко;

• через спільне підприємство іноземному партнеру легше утвер­джуватися на місцевому ринку, забезпечувати зв'язок з місцевими постачальниками, органами влади, банківськими структурами;

• спільні підприємства забезпечують найбільшу соціальну ефек­тивність співробітництва, оскільки працівники спільного підприєм­ства мають, як правило, вищу соціальну захищеність в порівнянні з працівниками національних підприємств аналогічної кваліфікації.

Негативні сторони спільних підприємств:

• загальновизнане ставлення до спільних підприємств як до ри- зикових підприємств з високим ступенем конфліктності між парт­нерами;

• прийняті в Україні вимоги до спільних підприємств з інозем­ною інвестицією у вільноконвертованій валюті (ВКВ) у сфері роз­рахунків за використання державної власності, землі, а також - за приватизацію даних об'єктів, як правило, у ВКВ;

• значні труднощі з оформленням реєстраційних документів, якщо потенційним партнером спільного підприємства з української сторони є фірма державної форми власності.

Спільне підприємство може бути створене або шляхом його за­снування, або в результаті придбання іноземним інвестором част­ки участі (паю, акцій) у раніше заснованому підприємстві без іно­земних інвестицій з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного партнера до статутного капіталу спільного підприємства у межах термінів, встановлених законодавством України, звільняється від сплати мита і податків на імпорт.

Оцінка внесків до статутного капіталу таких підприємств здій­снюється в іноземній валюті. В разі внесення іноземним учасником своєї частки у ВКВ базою оцінки є ціни міжнародних ринків на мо­мент її внесення.

Обґрунтування ефективного функціонування спільного підпри­ємства полягає в дотриманні умови валютної самоокупності, яку можна визначити за такою формулою 4.1:

де ВНЬ ВВt - валютні надходження і видатки в 1-му році, при­ведені в часі до моменту початку діяльності;

n - рік, в якому почалося фінансування інвестиційного проекту; k - рік закінчення інвестування (відчуження іноземної інвести­

ції) або рік припинення діяльності (ліквідації) спільного підприєм­ства, або прогнозований період етапу попиту на продукцію, виго­товлену за цим інвестиційним проектом.

Для кожного 1-го року протягом терміну дії іноземної інвестиції (розрахунковий період Т = k - п) визначаються показники ВН та ВВt і перевіряється виконання умови

де З - залишок іноземної валюти на поточному рахунку;

В - валютна виручка від реалізації продукції за рік;

Вп - валютні надходження від іншої операційної діяльності (над-

136


ходження на розрахунковий рахунок сум дивідендів за акціями, від пайової участі в інших спільних підприємствах тощо;

Крвкв - кредит в іноземній валюті, наданий спільному підпри­ємству;

Втмц - витрати у валюті на придбання матеріальних цінностей;

КВ - капітальні вкладення (інвестиції) в іноземній валюті в ос­новні фонди, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкла­дення;

Вп - валютні видатки за іншою операційною діяльністю (виплати в іноземній валюті дивідендів за акціями спільного підприємства, орендної плати за використання державного майна тощо), а також суми боргів за взятими, кредитами разом з амортизацією боргу;

Пр(ч) - частина прибутку іноземного учасника за рік, яка перера­ховується (перевозиться, переказується), за митний кордон України;

R - ставка податку на переказ доходів іноземного учасника за кордон;

ЗП - заробітна плата в іноземній валюті, яка виплачується пра­цівникам спільного підприємства;

ПВ - виплати у валюті на пенсійне забезпечення працівників спільного підприємства, які переказуються за кордон.

<< | >>
Источник: Грушко В.І., Наконечна О.С., Чумаченко О.Г.. Національні фінанси: Підручник. - К. : ВНЗ «Універси­тет економіки та права «КРОК»,2017. - 660 с.. 2017

Еще по теме Фінансування діяльність підприємств з іноземними інвестиціями:

  1. 6.1. МЕХАНІЗМ ФІНАНСУВАННЯ ОСВІТИ В СУЧАСНИХУМОВАХ
  2. Теоретичні аспекти організації фінансів суб’єктів підприємництва (підприємств)
  3. Сутність, роль, функції та класифікація страхування.
  4. 3.2. Перспективи розвитку фінансування видатків місцевих бюджетів
  5. ЗАКОН УКРАЇНИ Про зовнішньоекономічну діяльність
  6. 9.1. Суть і види інвестицій
  7. 9.2. Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності
  8. 7.4. Роль держави у залученні іноземних кредитів
  9. Тема 4 СТРУКТУРнА ТА ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА
  10. Тема 1.4. Структурна й інвестиційна політика
  11. Тема 1.6. Державне регулювання підприємництва
  12. 2.1. Аналітична оцінка фінансових ризиків підприємств з урахуванням специфіки їхньої діяльності
  13. Бюджетне фінансування: принципи, форми та методи
  14. § 5. Інвестиційна безпека
  15. 1.3. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ
  16. Фінансування діяльність підприємств з іноземними інвестиціями
  17. Сутність та різновиди запозичених ресурсів суб' єктів підприємництва
  18. Підходи до залучення банківських кредитів при фінансуванні підприємницької діяльності
  19. Облігаційні запозичення як кредитний інструмент діяльності суб'єктів підприємництва
  20. Організація та фінансування реальних інвестиційних проектів